Василь Грицак: Маловідомі сторінки життя. ФОТО

Сьогодні, 6 червня Верховна Рада України відхилила подання нового Президента України Володимира Зеленського щодо відставки Голови Служби безпеки України Василя Грицака. За його відставку проголосували лише 78 депутатів.

2 червня 2015 року Василь Грицак призначений головою Служби безпеки України. Його підтримали 340 депутатів Верховної Ради.

Василь Грицак не очікував отримати Героя України. Як стверджують поінформовані джерела з близького оточення Голови Служби, Грицак з певним здивуванням сприйняв цю звістку, вже тривалий час його стосунки з Петром Олексійовичем не можливо було називати добрими. Причина, мабуть, відома багатьом, люди з оточення Порошенко поставили в СБУ своїх людей, без згоди Голови, для вирішення своїх бізнес-інтересів. Це безумовно підірвало імідж Служби, чого вартують скандали з одіозними Демчиною та  Сємочкою, звільненням Віктора Трепака у зв’язку зі справою «діамантових прокурорів»…

У 2014 році Василь Грицак, на той час генерал-полковник СБУ, повний кавалер ордена «За заслуги», прийняв пропозицію очолити підрозділ безпеки виборчого штабу кандидата в Президенти України Петра Порошенко. Працювали не за гроші, а на результат. Після перемоги на виборах Президент Порошенко пропонує Грицаку, мабуть, «найжирнішу» посаду в СБУ – Першого заступника Голови-начальника Главку «К» (слід зауважити, що на той час Службу вдруге очолив випускник російського інституту розвідки імені Андропова Валентин Наливайченко). Але Василь Грицак відмовляється і її займає Юрій Артюхов.

Не коливаючись генерал дає добро їхати на Донбас для керівництва антитерористичною операцією. На той час ситуація на Сході була надкритичною, сепаратизм буяв, як амброзія. Банди Гіркіна вільно прогулювались від Слов’янська до Донецька, «російська весна» намагалась завершитись парадом «народних республік». Потрібен був новий рішучий та відчайдушний керівник АТО, спроможний призупинити цю вакханалію.

Указ про призначення генерала Грицака Першим заступником Голови – начальником Антитерористичного Центру при СБУ надійшов надвечір. Вночі він отримав три АК та боєкомплекти, «афганські броніки», дещо вже морально та фізично застарілі. Камуфляж віддав Борис Боліоз, на даний час керівник Департаменту по роботі з особовим складом. А зранку генерал разом з помічникомначальника ЦСО А СБ України Анатолієм Новаком та своїм незмінним водієм вже був в Краматорську.

За порівняно короткий період в зоні АТО вдалось вгамувати сепаратистський шабаш, почались зачистки в «сірих» зонах, розвідувальні рейди, знешкодження диверсійних груп, виявлення та затримання ворожої агентури. У багатьох таких, ризикованих для життя заходах, приймав безпосередню участь Василь Грицак.

Під керівництвом генерала Грицака було започатковано процес обміну військовополонених та заручників. З початку агресії сотні наших бійців потрапили у ворожий полон, чимало з них загинуло там від рук нелюдів, було розстріляно, закатовано. Сам «Моторола» не приховував того, що особисто стратив 15 полонених. «Мне пох…й, в чем меня обвиняют. Я 15 пленных расстрелял. Без комментариев. Хочу убиваю, хочу – нет», — цинічно завив кат. Помста застигла душогуба в ліфті.

Здається доречним нагадати про одну з операцій по звільненню заручників. Вона була проведена 10 вересня 2014 року.

Перемовини йшли вже кілька днів, бойовики ДНР пообіцяли віддати 11 військовослужбовців. На той момент свої домовленості українська сторона виконала. Хлопців мали 9 вересня 2014 року о 16 годині  перевезти на «нейтралку», на пост ДАІ в Майорську, поруч з Горлівкою і залишити. Проте переговори зайшли в глухий кут — бойовики відмовилися виїжджати на «нейтралку», кілька разів змінювали умови, а в кінці зажадали зустрітися в Горлівці о півдні наступного дня, гарантувавши при цьому безпеку.

О половині дванадцятої 10 вересня пролунав дзвінок. Телефонував Андрій, польовий командир ДНРівців, їх знову, щось не влаштовувало і він, знову почав волати по телефону. Слухавку у перемовника Юрія взяв Сергійович. Він вгамував сепаратиста. Потім дав команду висуватися:  колона у складі з двох бусів і УАЗа «Патріот» вирушила у Майорськ, на «нейтралку». Всього сім «альфівців», перемовник і Василь Грицак (за кермом буса був Анатолій Новак — позивний «Квадрат», який зараз призначений керівником спецназу АКБ України). Два резервні буса, з вісьмома «альфівцями», залишилися на нашому блокпосту.

Під’їхавши до колишнього посту ДАІ у Майорську, Юрій знову набрав командира сепаратистів і передав трубку генералу. Розмова була на підвищених тонах. Донецький польовий командир люто пригрозив: «Або їдете за своїми в Горлівку, або по слухавці ви почуєте як ми їх розстріляли». Телефон працював у режимі гучного зв’язку і всі, хто був поруч, почули цю загрозу чітко. Бойовики дали п’ять хвилин на прийняття рішення. Тоді генерал запитав у перемовника — «Ти готовий»? Той зніяковіло відповів: «Якщо треба, то готовий». В його голосі відчувався страх.

Через 5 хвилин тягучої паузи Грицак зняв з себе автомат, польову куртку з пагонами, взяв у «Квадрата» дві гранати, пістолет, підійшов до хлопців і сказав: «У мене вже дорослий син. А ви повинні виростити своїх дітей». На протести з боку старшого «Альфи» і «Квадрата», додав — «Це моє рішення».

Генерал сів в «Патріот» і натиснув на газ, на останок віддавши розпорядження «прикривати на виході». Гранати з розціпленими вусиками, він поклав в кишеню дверей. Машина спрямувала в Горлівку.

Загалом Грицак був відсутній більше години, яка здалась вічністю для тих залишився. Тим часом було негайно підтягнуто дві резервні машини, група максимально наблизилися до блокпосту на в’їзді в Горлівку. Приблизно через 40 хвилин очікування, деякі гарячі голови з «Альфи» стали наполягали на «заході» в місто. Не треба нікому, напевно, пояснювати, що цинки з патронами були розкриті, гранатомети і інший боєкомплект були в повній готовності.

Пізніше стало відомо, коли Грицак під’їхав до Нікітського (район Горлівки), там його зустріли двоє на «Ниві», в балаклавах. Бойовики обшукали його, після чого наказали чекати. А через кілька хвилин бойовики скерували рухатися за ними. За Нікітським ринком, об’їхавши з правого боку підірваний міст, зупинилися та вийшли з машини. Посипалися питання: «Прізвище» … «Військове звання» … «Підрозділ» … Один з бойовиків знімав все на відео. Після трихвилинної перепалки Грицак відрізав: «Я приїхав не знайомитися, а забрати наших хлопців. Ви віддаєте наших?».

Здаватись сепаратистам живим генерал не мав наміру, дві гранати лежали поруч, на відстані протягненої руки.

Лише після цього заручників вивели.

На запитання: «Це наші військові?» — сепаратисти відповіли: «Ні, військовополонені. Але всі вони коригувальники вогню. Не хочеш, не бери!». У цей момент їх відеооператор, став голосно коментувати те, що відбувається: «Знімаємо процес передачі військовополонених української армії».

Після того, як всі сіли в машину стали виїжджати з Горлівки. Рухались повільно з включеними «аварійками». На ті хвилини звільнені ще не до кінця усвідомлювали, що відбувається, вони не вірили в те, що їхні страждання вже закінчилися, що вони через кілька хвилин вийдуть з пекла …

Звільнених було шестеро: жінка та п’ятеро чоловіків, серед яких було двоє з Києва, один з Горлівки, ще був один з Костянтинівки.

«Як тільки ми рушили з місця, повертається до нас військовий, в камуфляжі, і питає – «Хто з вас військовий офіцер?»

Ми все зробили круглі очі і відповіли, що ніхто. «Це ж треба, нас знову вони обманули» — каже. «Взагалі-то, щоб ви правильно зрозуміли, спецоперація була проведена, щоб звільнити поранених українських офіцерів».

Кілька хвилин проїхали мовчки, потім він знову повернувся і каже:

«Ви, вибачте, що я так сказав. Взагалі-то я дуже радий, що ми вам допомогли, і вас врятували, тому, що кожне людське життя — безцінне. Ви можете вже відпочити і зателефонуйте родичам, що з вами все в порядку.

Через кілька годин ми приїхали в Краматорськ, і перше, що він наказав — нагодувати нас. Ми разом зайшли в намет, і поки накривали на стіл, запитав, чи не проти ми, після того, як нас погодують, з кожним з нас поговорити. Я була настільки збентежена і налякана тим, що відбувалося, що запитала його — «А ви хто?». А він спокійно  — «Начальник АТЦ, генерал Грицак» — ділиться спогадами одна із звільнених, Людмила.

Згадалось, що в 2002 році за звільнення заручниці з Рівного, високе звання Героя України з врученням ордена «Золота Зiрка» було присвоєно земляку генерала Грицака — начальнику Управління МВС Рівненської області генерал-майору міліції Анатолію Французу. Та стає паскудно на душі, за те, що Героями України було удостоєно власника «Курочки ряби» мільярдера Юрія Костюка, Григорія Омельченко – за операцію «Артекгейт», латифундиста Генадія Бобова, Юрія Бойко – фігуранта справи про «газові вишки», Володимира Литвина… Більшість цих «Героїв» епохи Кучми та Ющенко. Варто віддати належне Петру Порошенко – його Герої правильні, за виключенням, можливо, Наді Савченко.

 

Поделиться в facebook
Facebook
Поделиться в twitter
Twitter
Поделиться в linkedin
LinkedIn
В ТЕМУ
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

Кто из монархов Романовых был объявлен сумасшедшим и за что

Великий князь Николай Константинович – самая неординарная личность в царском семействе. С одной стороны он, несомненно, женский повеса, кутила и преступник, с другой – храбрый офицер, щедрый благотворитель и успешный предприниматель, заработавший миллионы своим умом.

Августейшие родственники обвиняли его в сумасшествии, в Ташкенте же, где князь прожил больше 40 лет, говорили о нем как о человеке «умном, сообразительном и довольно простом».

ФОТО из сайта vseonauke.com

Где учился и чем интересовался внук Николая I – Николай Константинович

Николай Константинович возвышается над сестрой Ольгой, её женихом Георгом Греческим, матерью Александрой Иосифовной. /Фото: i0.wp.com

ФОТО из сайта vseonauke.com Николай Константинович возвышается над сестрой Ольгой, её женихом Георгом Греческим, матерью Александрой Иосифовной.

Николай Константинович Романов родился 2 (14) февраля 1850 года в Петербурге. Его отец – великий князь Константин Николаевич, был младшим братом российского монарха Александра II. Мать – Александра Иосифовна, приходилась супругу троюродной сестрой и до замужества, будучи немецкой принцессой, носила имя Александры Саксен-Альтенбургской.

ЧИТАЙТЕ: Израиль первым в мире начинает вакцинацию третьей дозой

Внук Николая I и двоюродный брат будущего императора Александра III являлся первенцем в семье великого князя, и с юности, кроме незаурядных способностей, показывал весьма независимый и строптивый характер. Например, в 18 лет, избавившись, наконец, от строгого воспитателя-немца, юноша демонстративно сжёг учебники и тетрадки в костре, устроенным им прямо на мраморном полу фамильного замка.

Впрочем, юношеское бунтарство прошло, когда Никола – так называли первенца в семье – по собственному желанию поступил в Академию Генерального штаба. Обучался он прилежно и с интересом, поэтому к окончанию учебного заведения числился в ряду лучших учеников, за что и получил серебреную медаль после выпускных экзаменов.

Получив высшее образование, которым, кстати, до него никто из Романовых похвастаться не мог, – Николай уехал путешествовать по Европе. По возвращению из-за границы, где молодой человек увлёкся коллекционированием живописи, он поступил на службу в лейб-гвардию Конного полка, став в 21 год командиром эскадрона.

За что Николай Константинович, внук Николая I, был сослан в Ташкент «навечно»

Роковая Фанни Лир. /Фото: i.pinimg.com

ФОТО из сайта vseonauke.com Роковая Фанни Лир.

Молодой обеспеченный офицер обладал привлекательной внешностью и высоким титулом – он без труда мог завоевать сердце любой красавицы-аристократки, чтобы выбрать себе подходящую партию для брака. Однако в 1871 г., пребывая на очередном балу, Николай познакомился и влюбился в американскую танцовщицу. Хэрриэт Блэкфорд, или как она называла себя Фанни Лир, к своим 23 годам уже успела развестись и родить ребёнка, которого воспитывала одна.

Роман экстравагантного князя, сопровождавшийся щедрыми подарками и богатыми пирами в честь возлюбленной, со временем обеспокоил его отца Константина Николаевича. Через два года, чтобы пресечь связь сына с безродной танцовщицей, он зачислил отпрыска в состав экспедиционного корпуса в Средней Азии. Побывав вместе с войском в походе на Хиву и проявив там настоящий героизм, Николай возвратился обратно и…продолжил встречаться с иностранкой.

Заграничные поездки с подругой и дорогие подарки для неё требовали средств, а их у молодого человека, ограниченного в финансах родней, катастрофически не хватало. И тогда 14 апреля 1874 года Николай решился на кражу: он достал из оклада фамильной иконы три бриллианта и сдал их ломбард. После выявления виновника, семейный совет постановил – лишить святотатца имеющегося наследства, а также полученных наград и званий, и выслать из столицы, обязав жить под арестом в любом предписанном ему населённом пункте.

Американка Фанни Лир примерно в 1880 году. /Фото: cdni.rbth.com

ФОТО из сайта vseonauke.com Американка Фанни Лир примерно в 1880 году.

В то же время, чтобы замять общественный скандал, публике объявили о психической болезни Николая Константиновича, которая якобы подтолкнула его на этот безрассудный поступок. Не обошло наказание и Фанни Лир – её выдворили из страны, запретив когда-либо посещать Россию. С внуком Николая I американка не увиделась больше никогда.

Как князь-«безумец» развивал и строил Ташкент

Дворец великого князя в Ташкенте. /Фото: cdni.rbth.com

ФОТО из сайта vseonauke.com Дворец великого князя в Ташкенте.

Принудительный отъезд из Петербурга состоялся в 1874 году. Поменяв минимум десять городов проживания, опальный «сумасшедший» в 1881 г. очутился в Ташкенте. К этому времени Николай не был одинок в личной жизни – в 1878 году он тайно венчался на дочери оренбургского полицмейстера Надежде Дрейер. И хотя позже православная церковь признала брак недействительным, пара продолжала жить как муж и жена.

Николай Константинович давно тяготился к Востоку и потому, попав в Ташкент, он с удовольствием начал заниматься культуризацией и благоустройством города. С его помощью здесь впервые появился водопровод, были построены драматический театр и пять кинотеатров (один из них «Хива» существует до сих пор), учреждена стипендия для местных студентов, желающих обучаться в университетах России.

Искандер, как стал называть себя князь на Востоке, организовал работу мыловаренных и хлопковых мануфактур с полным циклом производства, наладил продажу кваса, открыл фотомастерские, цеха по переработке риса и железнодорожный базар, где продавцов обязали пользоваться проверенными весами, чтобы предотвратить обман покупателей. Также в активе Николая Константиновича – больница для бедных, богадельня, сеть бильярдных, цирк, мощёные дороги и даже дом терпимости с «домашним» названием «У бабуленьки».

Кроме того, князь-изгнанник сам оплатил строительство ста километров «Искандер-арыка» (так он называл оросительный канал) и завещал после смерти передать в городскую казну (для финансирования общественных нужд) половинную долю всего состояния.

Был ли на самом деле князь сумасшедшим

Великий князь Николай Константинович и его жена княгиня Надежда Искандер (ур. Дрейер) в Ташкенте. /Фото: cdni.rbth.com

ФОТО из сайта vseonauke.com Великий князь Николай Константинович и его жена княгиня Надежда Искандер (ур. Дрейер) в Ташкенте.

Промежуточный диагноз, поставленный великому князю консилиумом медиков в 1874 году, говорил о «нервном расстройстве, болезненном состоянии ума и малокровии». Однако в заключении отсутствовала конкретная формулировка, по которой сына Константина Николаевича можно было бы положить на лечение в клинику для душевнобольных.

Уже в современное время, психиатр с 45-летним стажем Н. П. Ванчакова, изучив биографию Николая по просьбе доктора исторических наук И. В. Зимина, предположила у ташкентского Искандера наличие биполярного расстройства. Правда утверждать, что импульсивные поступки Николая действительно вызваны заболеванием, научный руководитель Центра психосоматической медицины не стала.

ИСТОЧНИК

В России подполковник сбил на авто девочку и еще живую добил ножом

В России нашли зарезанной 15-летнюю Катю Горбунову. В преступлении подозревают подполковника полиции 45-летнего Антон Безчетвертева.

Об этом сообщает РИА.Новости.

В ночь на 30 июля убитую девушку обнаружили в поселке Петра Дубрава Самарской области. У подростка были ножевые ранения в районе шеи и ушиби.

Подозреваемого в убийстве девочки уже задержали. Им оказался 45-летний подполковник полиции Антон Безчетвертев. По словам знакомых девушки, они жили в одном доме и были знакомы.

Средний сын Безчетвертева был одноклассником погибшей Кати. А его жена и теща тоже служат в органах.

ЧИТАЙТЕ: В России журналиста посадили на 8 лет за фильм о воровстве сечинской банды

Что касается семьи убитой, то ее мама умерла, когда Катя была маленькой, сообщает Telegram-канал Mash. Девочка жила с отцом, но отношения у них были сложные, они часто ссорились. В школе подросток училась плохо, часто прогуливала. Подруги говорят, что знакомых среди полицейских у Кати не было, но мужчины старшего возраста часто с ней здоровались.

Подозреваемый уже признался в содеянном. По его словам, он возвращался с рыбалки поздно вечером и сбил Катю на авто. Чтобы избежать огласки, мол «подполковник сбил ребенка» он решил добить девочку ножом, а труп спрятать.

В полиции разрабатывают две версии произошедшего. По одной из них, 15-летняя девочка была любовницей полицейского, и он убил ее, испугавшись, что она о них расскажет.

В США объяснили, почему Байден одобрил сделку по "Северному потоку-2"

В США объяснили, почему Байден одобрил сделку по "Северному потоку-2"

Как передает БУКВАЛЬНО, США одобрили сделку с Германией по “Северному потоку-2”, поскольку Белый дом хочет сохранять диалог со своими партнерами.…
Четыре случая "Дельта" в Николаеве: Трое больных приехали с отдыха в Турции, один — из России

Четыре случая "Дельта" в Николаеве: Трое больных приехали с отдыха в Турции, один — из России

Все больные в удовлетворительном состоянии находятся на самоизоляции. В Николаеве обнаружили четыре случая заражения штаммом коронавируса «Дельта». Об этом в субботу,…
ЭКCПЕРТЫ

Крах "мечты"? Как Байдену помочь Украине, не обидев Европу

Нынешний президент США воспринимает Украину, в каком-то смысле, как личный проект, что означает, что он будет заинтересован в успехе этого…

Ученые объяснили наличие тромбов у инфицированных COVID-19

Как передает БУКВАЛЬНО, исследователи утверждают, что тромбы при тяжелом течение коронавируса, образовываются из-за неправильной сборки антител. Биологи Редингского университета в…

Почему у Путина опять проблемы с правым альянсом в Европарламенте

Крайне правым и националистическим силам в Европе всегда мешало объединиться то, что они как раз против тесного союза своих стран,…