Запровадження ЗНО у Україні півтора десятки років тому в суспільстві сприйнялося загалом позитивно. В першу чергу через мінімізацію корупційних ризиків при вступі до закладів вищої освіти. По-друге, ЗНО дисциплінувало учнів, вони ставали мотивованішими, особливо що стосувалося профільних до вступу предметів.
Нагадаємо, що значну фінансову допомогу у становленні Українського Центру оцінювання якості освіти надавали міжнародні партнери. Саме на їх вимогу і було запроваджено ЗНО.
Але йшов час і стали очевидними вади колись інноваційного методу.
По-перше, фінансовий тягар системи ЗНО поступово ліг на державний бюджет. Дорожчає програмне забезпечення, вищими стають видатки на утримання експертів, все більше стає осіб, що складають питання тощо.
По-друге, випускники шкіл через систему ЗНО перестають вміти мислити, ЗНО передбачає більше механіку, лотерею, +/-, вибір правильної відповіді з уже заготовлених запитань.
По-третє, все більш очевидним стає невідповідність рівня знань, які дає реформована школа, вимогам ЗНО. Сьогодні без репетиторської допомоги жоден учень не може здати ЗНО. Утворилася ціла індустрія з репетиторів, у які подаються кращі вчителі шкіл, підручників, зошитів з підготовки тощо. Школа перестає бути безкоштовною. На школі починають наживатися укладачі, типографії, автори тощо.
Тому, по-четверте, ЗНО – сильний психологічний стрес, який безумовно позначається на здоров’ї дітей, що не може не турбувати батьків.
По-п’яте, ЗНО щороку розростається. Спочатку ЗНО здавали випускники шкіл, згодом бакалаври окремих спеціальностей, тепер ЗНО здають усі вступники до магістратури.
ЧИТАЙТЕ: Чи надовго затримається на посаді міністр Шкарлет?
Якщо тенденція до масового запровадження ЗНО збережеться, то невдовзі випускники садочків також будуть здавати ЗНО.
По-шосте, ЗНО став одним з основних факторів, які змушують десятки тисяч молодих людей покидати країну і вступати до університетів інших країн. Відтак, різко знижується навчальне навантаження для викладачів університетів, фінансування вишів, що призводить до закриття університетів і підвищення рівня безробіття серед викладацького корпусу як основи наукової еліти держави і носіїв знань.
Погодьтеся, навіщо здавати ЗНО тим особам, які хочуть здобути освіти заочно на платній основі. Чи випускникам коледжів, професійних училищ, які не будуть вступати на бюджет?
Доцільно було б залишити обов’язковим ЗНО для абітурієнтів, які претендують винятково на бюджетну форму навчання, місць для якої в державі все менше і менше.
Заяви С.Шкарлета щодо оптимізації системи ЗНО у суспільстві загалом сприйняті позитивно. Іншої думки притримуються представники грантових організацій, які і запроваджували ЗНО та вимагають посилення цієї освітньої складової.
На часі гарячі дискусії з цього приводу. Але факт залишається фактом – у такому вигляді як зараз ЗНО справді стає гальмом розвитку освіти.
Усе добре в міру. Це стосується і ЗНО.